Ринок консалтингових послуг

Послуги з антикризового управління

Базові терміни та поняття

Антикризові послуги- послуги у формі представницьких послуг, експертиз, консультацій, підготовки необхідних документів тощо з питань проведення антикризового управління, порушення, провадження та припинення справи про банкрутство, діагностики кризового стану та загрози банкрутства, проведення санаційного аудиту, формування антикризової програми, розроблення та оцінювання антикризових заходів та інших видів економіко-правового забезпечення виведення підприємства з кризового стану.

Банкрутство- визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність і задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.

Безспірні вимоги кредиторів -вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.

Принципи та методи надання консалтингових послуг. Правовідносини при наданні послуг

Основні принципи антикризового управління

Функції антикризового управління:

1) Ціле визначення;

2) Планування;

3) Організація;

4) Мотивація;

5) Контроль.

Принципи антикризового управління об'єднуються у дві великі групи - системні та специфічні (див. рис. 15.1).


Рис. 1.1. Система принципів антикризового управління

Методологічним положенням антикризового управління є:

§ Специфічність та особливість антикризового управління окремим підприємством;

§ Системний підхід в антикризовому управлінні;

§ Обмеження та вимоги антикризового управління;

§ Врахування фактору часу в антикризовому управлінні;

§ Стратегічність антикризового управління.


§


Рис. 5.2. Концептуальна модель процесу антикризового управління підприємством

Антикризове управління базується на використанні усього потенціалу засобів і методів сучасного менеджменту з урахуванням ресурсних і часових обмежень антикризового процесу. Основними етапами (складовими) процесу антикризового управління є діагностика кризи розвитку суб'єкта підприємницької діяльності.

Характеристика основних послуг з антикризового управління

Розроблення та здійснення системи послуг з антикризового управління виконують: фінансові та економічні служби підприємства; представники потенційного санатора або інвестора; незалежні аудиторські або консалтингові фірми.

Санація підприємств. Проведення санації підприємств є головною і найбільш ефективною послугою в системі антикризового управління.



Санація може відбуватися шляхом злиття підприємства, яке перебуває на межі банкрутства, з потужнішою компанією; випуску нових акцій або облігацій для мобілізації грошового капіталу; збільшення банківських кредитів і надання урядових субсидій; перетворення короткострокової заборгованості в довгострокову; повної або часткової купівлі акцій підприємства, що перебуває на межі банкрутства.

Новий Закон "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" розрізняє поняття "санація" та "досудова санація".

Досудова санація – система заходів щодо відновлення платоспроможності боржника, здійснюваних власником, інвестором з метою запобігти його ліквідації, вдавшись до реорганізаційних, організаційно-господарських, управлінських, інвестиційних, технічних, фінансово-економічних, правових заходів у межах чинного законодавства до початку порушення справи про банкрутство.

До основних заходів санації належать:

- фінансово-економічні;

- організаційно-правові;

- виробничо-технічні;

- соціальні;

Реорганізація. Основні причини реорганізації :

• розширення або згортання діяльності підприємства, його розмірів;

• необхідність фінансової санації;

• необхідність зміни повноти відповідальності власників за зобов'язаннями підприємства;

• диверсифікація діяльності;

• податкові мотиви;

• необхідність збільшення власного капіталу.

За формальними ознаками розрізняють такі три напрями реорганізації:

1)спрямована на укрупнення підприємства (злиття, приєднання, поглинання);

2)спрямована на подрібнення підприємства (поділ, виділення);

3)без змін розмірів підприємства (перетворення).


Рис.3. Напрями та види реорганізації

Проблемні питання, існуючі суперечності та перспективи розвитку ринку послуг з антикризового управління в Україні

Позитивно оцінюючи Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", не можна не звернути уваги і на очевидні його вади, зокрема недостатню урегульованість матеріальної зацікавленості господарських керуючих і деякі інші недоречності, як, наприклад, проблему публікації оголошень про підприємства, щодо яких порушено справу про банкрутство в засобах масової інформації та системі Інтернет.



Незначна активність ринку нерухомості та основних засобів призводить до продажу активів підприємств-боржників за неадекватними цінами. Тому в цей час найбільш ефективними для кредиторів, власників і підприємств-банкрутів є процедури відновлення платоспроможності та їх продаж стратегічному інвестору як цілісного майнового комплексу.

Діяльність держави повинна бути спрямована не лише на правомірне здійснення процедури банкрутства підприємства, а й на відновлення його платоспроможності. Тому значної уваги потребує участь держави в антикризовому управлінні збиткових підприємств.

Заходи держави в цьому аспекті можуть бути слідуючи ми:

1. Необхідно встановити на певний термін режим пільгового антикризового кредитування для стимулювання нарощення обсягів виробництва та реалізації продукції для підприємств, що зобов'язуються збільшити дані обсяги без збільшення ціни на продукцію. Пільгові ставки за користування антикризовими кредитами повинні встановлюватися для ряду підприємств, що потребують державної підтримки, у певному відношенні до облікової ставки НБУ. 2. Слід обмежити використання антикризових кредитів для підприємств –потенційних банкрутів, діяльність яких не є важливою для досягнення стратегічних цілей держави..3. Потрібно встановити черговість надання антикризових кредитів залежно від стадії фінансової кризи, в якій опинилося підприємство, її глибини, потреби в державній підтримці, а також стратегічного значення для економіки держави.

Інститут банкрутства – це державний механізм вирішення питання про долю підприємства: припинення господарської діяльності та примусового продажу майна боржника для розрахунку за його зобов'язаннями або надання можливостей і державної підтримки процесу його санації.

Основними цілями інституту банкрутства можуть бути:

1) Стимулювання розвитку підприємництва і зростання ефективності економіки.

2) Контролювання господарських відносин між окремими суб'єктами ринку, забезпечення рівності прав, обов'язків і відповідальності.

3) Очищення ринку від недієздатних учасників.

4) Справедливий розподіл грошових коштів, отриманих від продажу майна банкрута, між його кредиторами.

5) Створення умов для відродження бізнесу у випадку доцільності і бажання власників підприємства.

ПОСЛУГИ АУДИТОРСЬКИХ ФІРМ

Аудиторська діяльність- діяльність, що включає організаційне і методичне забезпечення аудиту, практичне виконання аудиторських перевірок (аудит) і надання інших аудиторських послуг.

Принципи та методи надання послуг аудиторських фірм

Метоюпроведення аудиту є складання аудиторського висновку про фінансовий стан об'єкта, який перевіряється.



Рис.4. Завдання аудиту

Основні вимоги (принципи), які регулюють аудиторську діяльність, поділяються на дві основні групи: етичні; методологічні.


Рис..5. Принципи здійснення аудиторських послуг

Національні нормативи аудиту (ННА) регламентують методологію та правила практичної аудиторської діяльності з надання аудиторських послуг, які може здійснювати аудитор (аудиторська фірма) відповідно до вимог чинного законодавства.

До основних методів надання аудиторських послуг належать:

o аудиторські перевірки (аудит) і пов'язані з ними експертизи;

o консультації з питань бухгалтерського обліку, звітності, оподаткування, аналізу фінансово-господарської діяльності;

o економіко-правове забезпечення підприємницької діяльності фізичних та юридичних осіб.

Характеристика основних послуг аудиторських фірм

Роботи і послуги, які включає в себе аудиторська діяльність (ст..3 Закону України "Про аудиторську діяльність"):

- організаційне та методичне забезпечення аудиту;

- практичне виконання аудиторських перевірок;

- надання інших аудиторських послуг.

Інші аудиторські послуги:

1. Консультації третіх осіб з питань: бухгалтерського та податкового обліку; складання фінансової (бухгалтерської) звітності; оподаткування; аналізу фінансово-господарської діяльності; економіко-правового забезпечення господарської діяльності; економічної та правової безпеки.

2. Експертизи з питань підприємницької діяльності.

3. Представництво інтересів клієнта (замовника) перед третіми юридичними особами та в суді за його дорученням з питань економіко-правового забезпечення діяльності клієнта (замовника).

4. Видавництво та розповсюдження методичної (інформаційної) літератури з питань теорії та практики обліку, оподаткування, аудиту, аналізу, фінансів, правового забезпечення господарської діяльності в Україні.

5. Проведення семінарів і курсів з питань обліку, аудиту, оподаткування, аналізу та економіко-правового забезпечення господарської діяльності.

6. Оцінка майна.

7. Розроблення, впровадження, супроводження бухгалтерських продуктів на ПЕОМ (в електронних системах обробки даних).

8. Ведення за третіх юридичних і фізичних осіб бухгалтерського та податкового обліку, складання фінансової (бухгалтерської) звітності та декларацій про доходи.

Проблемні питання, існуючі суперечності та перспективи розвитку ринку послуг аудиторських фірм в Україні

З початку 90-х років аудит в Україні зайняв важливе місце у сфері фінансового контролю за діяльністю суб'єктів господарювання.

Задоволення попиту на аудиторські послуги в Україні ще далеке від свого насичення, оскільки, за оцінками фахівців, на кожного аудитора, який має сертифікат, припадає близько 70 суб'єктів господарювання. Сьогодні в Україні є близько 3000 сертифікованих аудиторів за потреби близько 10000.

Національна нормативна база аудиту в Україні формується на основі міжнародних стандартів аудиту, розроблених Міжнародною федерацією бухгалтерів (ІРАС).

Аудиторська палата України (АПУ), визнаючи відповідальність професії аудитора і враховуючи те, що її роль полягає в забезпеченні кваліфікованих якісних аудиторських послуг, запровадила "Національні нормативи аудиту", які разом із Законом "Про аудиторську діяльність" та Кодексом професійної етики аудиторів України регулюють порядок проведення аудиту.

На думку фахівців, до 90% замовлень на проведення аудиторських послуг ґрунтуються на особистих зв'язках аудиторів з клієнтами. При цьому найбільше шансів отримати клієнтуру є в колишніх головних бухгалтерів відомств, працівників податкових служб і КРУ, Мінфіну, а також інших чиновників, що отримали аудиторський сертифікат.

Закордонна практика свідчить, що аудиторський ризик обов'язково страхується. В Україні дуже високий процент ризику в аудиті. Тому актуальним питанням є розроблення дійового механізму страхового забезпечення аудиторських послуг.

Проблемним питанням розвитку вітчизняного аудиту є також забезпечення належного рівня поінформованості аудиторської громадськості. Традиційна закритість і клановість ніколи ще не давали змоги розвиватися чомусь новому. Кожний аудитор сьогодні повинен мати оперативну інформацію про ціни, що склалися на аудит у регіонах та в цілому в країні. Для цього потрібно розробити механізм оперативного інформування аудиторів, включаючи видання регулярних збірників, екс-прес-інформацій, використання засобів електронного зв'язку та ін.

ПОСЛУГИ З ОЦІНКИ МАЙНА

Базові терміни та поняття

Інвестиційна (лімітна) вартість- найбільш висока ціна, за яку на момент, що збігається з датою оцінки, специфічний інвестор погодився б купити, або найнижча ціна, за яку на момент, що збігається з датою оцінки, специфічний продавець погодився б продати об'єкт оцінки з урахуванням умов укладення угоди, що вважаються відповідними умовам "чесної" угоди.

Ліквідаційна вартість- вартість, за якою об'єкт оцінки міг би бути проданий на відкритому конкурентному ринку, якщо термін реалізації об'єкта був би коротшим за "розумно довгий" для цього типу об'єктів на певному ринку.

Об'єкт оцінки- будь-яке майно, майнові та немайнові права, комплекс прав, визначення вартості яких було метою оцінки.

Оцінна вартість- вартість (незалежно від прийнятої концепції вартості), визначена в результаті оцінки.

Ринкова вартість- найбільш вірогідна ціна, за яку об'єкт може (міг) бути проданий на відкритому конкурентному ринку на момент, що збігається з датою оцінки, за наявності всіх ознак чесної угоди та за відсутності нетипових умов фінансування з урахуванням того, що термін реалізації об'єкта повинен бути при цьому розумно довгим.

Принципи і методи надання послуг з оцінки майна

Оцінюючи майно, оцінювач дотримується таких принципів:

§ розумної обережності оцінок;

§ корисності;

§ врахування попиту та пропозиції;

§ заміщення - жоден інвестор не сплатить за об'єкт нерухомості суму більшу, ніж може бути сплачена ним у ринкових умовах за об'єкт, що має еквівалентну корисність;

§ очікування - вартість об'єкта нерухомого майна, пропорційна доходу або іншим вигодам, які можуть бути отримані від володіння (комерційного використання) цього об'єкта в майбутньому;

§ найбільш ефективного використання;

§ оптимального розмір;

§ альтернативності оцінок ( методів оцінок).

Залежно від об'єкта розрізняють такі види експертної оцінки майна:

- експертна оцінка цілісних майнових комплексів підприємств;

- експертна оцінка акцій (часток, паїв) у статутних фондах господарських товариств;

- експертна оцінка нематеріальних активів;

- експертна оцінка рухомого майна;

- експертна оцінка нерухомості.

Етапи оцінки вартості майна:

1) Збір інформації про об'єкт оцінювання.

2) Інвентаризація майна.

3) Аудиторська перевірка фінансової звітності підприємства.

4) Складання акта обстеження та технічного стану об'єкта оцінювання.

5) Експертне або масове оцінювання.

6) Складання акта оцінювання вартості майна або звіту про його експертне оцінювання та висновків експерта про оцінну (ліквідаційну) вартість майна.

7) Затвердження результатів оцінювання.

У закордонній і вітчизняній практиці під час оцінювання вартості майна найбільшого поширення набули три методи:

- метод балансової вартості;

- метод ринкової вартості (метод витрат та метод аналогів);

- метод капіталізованої вартості – побудований на концепції теперішньої вартості майбутнього чистого грошового потоку оцінюваного підприємства.

Нерідко на практиці, оцінюючи вартість активів, застосовують деякі модифікації зазначених методів або їх комбінації.

Характеристика основних послуг з оцінки майна

· Інвентаризація майна.

Від того, наскільки повно та правильно здійснено інвентаризацію майна підприємства, залежить об'єктивність оцінки його вартості.

· Оцінка вартості підприємства як цілісного майнового комплексу.

Вартість підприємства як цілісного майнового комплексу не дорівнює арифметичній сумі вартостей окремих майнових об'єктів підприємства, а коригується на вартість гудвілу. Гудвіл -це ділова репутація підприємства, нематеріальний актив, вартість якого становить різницю між балансовою вартість активів підприємства та його звичайною вартістю як цілісного майнового комплексу і утворюється завдяки управлінському мистецтву, вивідним позиціям на ринку тощо.

· Оцінка вартості корпоративних прав.Приймаючи інвестиційні рішення, інвестори порівнюють очікувані доходи від вкладання коштів у певний об'єкт із доходами від інших, альтернативних можливостей інвестування.

Кабінет Міністрів України затвердив Методику оцінювання державних корпоративних прав, яка придатна для оцінювання вартості корпоративних прав також і недержавних підприємств. Згідно з цією методикою вартість корпоративних прав підприємств рекомендується оцінювати методом капіталізованої вартості або методом балансової вартості.

Оцінка об'єктів нерухомості.Нерухомість оцінюють такими загальновизнаними методами: ринкової вартості (метод аналогів і метод затрат); балансової вартості; капіталізованої вартості. Щодо специфічних видів нерухомості неодмінно застосовують спеціальні методи оцінювання та спеціальні технічні прийоми, здебільшого - метод ринкової вартості, зокрема метод аналогів і метод витрат.

Нерухомість можна оцінювати також методом капіталізованої вартості доходів від експлуатації будівель і споруд. Одним із найпростіших способів отримання доходів від об'єктів нерухомості є передача їх в оренду. Щоб визначити чистий операційний дохід від здачі нерухомості в оренду потрібно від валового доходу відняти експлуатаційні витрати.

На підставі виконаного експертного оцінювання будівель (споруд) заповнюють сертифікат об'єкта експертного оцінювання. Сертифікат в одному примірнику оформляють щодо кожного інвентарного об'єкта, який оцінювався, і додають до звіту про експертне оцінювання.

Оцінка вартості нематеріальних активів і рухомого майна підприємств.До нематеріальних активів належать право власності на винахід, право власності на фірмове найменування, право користування земельною ділянкою, право власності на програми для ЕОМ, гудвіл та інші.

Експертне оцінювання вартості нематеріальних активів виконують такими методами: визначенням теперішньої вартості відтворення; капіталізацією прибутку для визначення сумарної вартості нематеріальних активів, не відбитих у бухгалтерському балансі на дату оцінювання; поєднанням обох зазначених методів.

Нематеріальні активи за теперішньою вартістю відтворення оцінюють у вигляді різниці між відновною вартістю та проіндексованою сумою зношення. Норму зношення нематеріальних активів установлюють на підставі їх початкової вартості та визначеного терміну корисного використання (не більш як 10 років). Цим методом оцінюють вартість нематеріальних активів, які перебувають на балансі підприємства.

Оцінюючи рухоме майно, слід керуватися такими вимогами:

· ураховувати можливості найефективнішого використання об'єкта;

· ідентифікувати адекватний ринок, що відповідає меті оцінювання;

· враховувати ринкові умови на момент оцінювання;

· враховувати дані про попередні факти продажу об'єктів оцінювання;

· використовувати всі загальновизнані методи оцінювання, застосування яких є фізично можливим і логічно не суперечить меті оцінювання.

Вартість рухомого майна оцінюють такими методами: ринкової вартості (з усіма його різновидами) та балансової вартості.

Зауважимо, що в разі продажу на аукціоні рухомого майна, яке за даними бухгалтерського обліку є повністю зношеним або функціонально застарілим, але придатним до експлуатації, приймається рішення про встановлення початкової ціни на нього в розмірі 30% первісної вартості або здійснюється експертне оцінювання такого майна з урахуванням його фактичного фізичного зношення.

Проблемні питання, існуючі суперечності та перспективи розвитку ринку послуг з оцінки майна в Україні

В основі визначення вартості нерухомості лежить оцінка прав власності, що виникають у процесі придбання і володіння нерухомістю. Проблема розбіжностей в оцінці прав власності при викупі і розрахунку орендної плати полягає в різних видах вартості нерухомості.

Існують деякі проблеми у дотриманні професійно-етичних норм при виконанні робіт з експертної оцінки під заставу. Наприклад, банки часто оцінюють майно самі. Деякі держустанови сьогодні мають у своїх штатах оцінювачів. Однак за існуючою світовою практикою, де головний критерій експертної оцінки - незалежність, спеціалісти, що працюють у державних структурах, експертною оцінкою займатися не повинні. За західними мірками фахівець з оцінки не може обслуговувати ту фірму, у якій він або його родичі, а також прямі або непрямі його керівники мають пакети акцій або інший фінансовий або майновий інтерес.

Деякі претензії професійні оцінювачі мають до будівельних інститутів, структур бюро технічної інвентаризації (БТЇ) та деяких інших державних установ, що виконують роботи, у яких чітко простежуються корпоративні інтереси їхніх працедавців або керівників.

У майбутньому перспектива консалтингових фірм, у тому числі оцінних, - це їх глобальна консолідація. Українським підприємствам сьогодні потрібен комплексний підхід у вирішенні своїх проблем. Аудит, фінансовий менеджмент, юридичні послуги, комп'ютерні рішення управлінських процесів - усі ці послуги найчастіше надаються підприємствам відокремлено різними організаціями. Відсутність комплексного підходу породжує структурну незбалансованість підсистем управління підприємства та не дає бажаного ефекту.


6093004255439951.html
6093041764590232.html
    PR.RU™